Історія рок-музики - Вустами дитини - Козачата - Каталог файлів - Гусятинська ЗОШ

Головна » Файли » Козачата » Вустами дитини

Історія рок-музики
18.02.2012, 19:56
Історія рок-музики

Рок-музика (англ. Rock) — узагальнююча назва багатьох напрямів сучасної музики, що існують з 1950-х років. Також роком називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру. Термін не є повністю однозначним, так як приналежність деяких стилів музики до рок-музиці заперечується.

Рок-музика має велику кількість напрямів: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці і т. н. «Попсі», хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і немало музичних явищ балансують на грані між ними.

Витоки рок-музики лежать у блюзі, в якому і лежать витоки перших музичних жанрів — ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу і рокабіллі. Перші піджанри рок-музики виникали у тісному зв’язку з народною і естрадною музикою того часу — в першу чергу це фолк, кантрі, скіффл, мюзик-хол. За час свого існування були спроби поєднати рок-музику практично з усіма можливими видами музики — з академічною музикою (арт-рок, з’являється в кінці 60-х), джазом (джаз-рок, з’являється в кінці 60-х — початку 70-х ), латинської музикою (латино-рок, з’являється в кінці 60 -), індійською музикою (рага, з’являється в середині 60-х). У 60-70-х роках з’явилися практично всі найбільші піджанри рок-музики, найбільшими з яких, крім перерахованих, є метал (хард-рок), панк-рок, соул, фанк, рок-авангард. У 80-х з’явилися такі жанри рок-музики, як пост-панк, нова хвиля, альтернативний рок (хоча його поява пов’язана і з низкою груп кінця 60-х років), хардкор (великий піджанр панк-року), а також брутальні піджанри метала — дез-метал, блек-метал, грайндкор. У 90-х роках отримали широкий розвиток жанри гранж (з’явився в середині 80-х) і брит-поп (з’являється в середині 60-х).

Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США. Внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Однак, хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з’явилася практично у всіх країнах.

Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Великобританія) і США. Внаслідок цього більшість текстів пісень написана англійською мовою. Однак, хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з’явилася практично у всіх країнах. Російськомовна рок-музика (т. зв. Російський рок) з’явилася в СРСР ще в cередіне 1960-х і досягла піку свого розвитку в 1980-х.

Музична складова

Рок-музика зазвичай виконується рок-групою, що складається з вокаліста, гітариста (як правило, грає на електрогітарі), бас-гітариста і барабанщика, іноді клавішника. Рідше присутній ритм-секція. Проте існують приклади використання в рок-композиціях практично всіх відомих музичних інструментів.

Відмінна риса рок-музики — одноманітний ритм, підтримуваний виконавцем на електричній бас-гітарі і барабанщиком. Соло інструментом є зазвичай електрогітара. Також у більшості рок-груп присутній вокаліст. Якщо на початку свого розвитку рок-музика лежала в основному в рамках блюзової гармонії, то тепер окремі її напрямки мають мало спільного в музичному відношенні.

Ідеологічна складова

Рок — це, з одного боку, рупор молоді, музичне втілення тих, що роздирають її суперечливих настроїв, конфлікту із загальноприйнятими нормами. З іншого боку, рок — один з інструментів шоу-бізнесу, направлений на комерційний прибуток в індустрії розваг. Ця подвійна природа і обумовлює суперечності, «спіральність» розвитку жанру. По суті справи, вся історія року складається з схожих циклів, на початку кожного з яких — бунт, протест, народження нових стилів і нових цінностей, виникнення груп і виконавців-основоположників стилю (1955, 1967, 1977, …), а потім — поступовий процес «приручення», комерціалізації, виникнення вторинних рок-груп, адаптації до способу життя.

 

Рок-це не тільки стиль музики, це і філософія, і спосіб життя, і субкультура. Рок-музика володіє щодо великою захоплюючою енергією («драйвом»). Вона може дати особі свободу від сталих суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.

 

З іншого боку, людина, захоплена рок-культурою, може остаточно відгородитися від зовнішнього світу, посилюючи положення прийомом алкоголю і наркотиків, що сприяє руйнуванню особистості. Нерідко це явище ставлять в провину рок-музикантам.

 

Перші кроки рок-музики

 

Початком рок-музики є поява жанру рок-н-ролу, що увібрав у себе риси блюзу, ритм-енд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.

 

Значний вплив на рок-н-рол надали блюзові виконавці Роберт Джонсон, Лідбеллі, Мадді Уотерс. Назва «рок-н-рол» відбувався з пісень госпел-виконавців 40-х років і, будучи по суті закликом до танцю, є сексуальним евфемізмом. Вперше вираз з’явилося в пісні «Good Rocking Tonight» Роя Брауна 1947 році. У 1949 році виходить пісня «Rock And Roll» Уайлд Білла Мура.

 

Розвиток раннього рок-н-ролу пов’язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо. Серед можливих варіантів — сингл «» Fat Man «Фетс Доміно, що вийшов в 1950-му році. Згідно з іншими версіями, першої рок-н-рольної записом є» Rocket 88 «, записана в 1951 році Jackie Brenston and his Delta Cats.

 

Рок-н-рол в кінці 50-х

 

Серед тих, хто заклав фундамент рок-н-ролу як повноцінного жанру, найважливішими є імена Фетс Доміно, Бо Діддлі і Чака Беррі. Чак Беррі почав серйозно займатися музикою в 1953 році, а в 1955 вже записав перший сингл. Чак Беррі заклав основи рок-стилю до тексті, іміджі та грі на гітарі.

 

Серед інших впливових афроамериканських музикантів в жанрі рок-н-ролу слід виділити Літл Річарда, який в якійсь мірі появліял на подальше формування гаражного року і протопанку, оскільки його манера співу та гри на піаніно була значно агресивнішою і напористою, ніж у конкурентів .

 

Спочатку рок-н-рол вважався специфічною музикою, характерною тільки для афроамериканської публіки. Проте вже з’являлися перші білі артисти, що виконували рок-н-рол. Проривом рок-н-ролу в мейнстрім стала пісня Білла Хейлі «Rock Around The Clock». Проте титул «короля рок-н-ролу» завоював другий білий артист — Елвіс Преслі. Незважаючи на те, що його популярність і культовий статус багато в чому перебільшені в порівнянні з музичними успіхами, якщо порівнювати їх з пластинками чорних колег, Елвіс Преслі став першим, хто записав рок-н-рол на одному з ними рівні (коли діджеї ставили його перші записи в ефір, вони спеціально попереджали, що це співає білий артист).

 

Іншим знаменитим білим виконавцем рок-н-ролу став Джері Лі Люіс, що отримав прізвисько «Killer» за несамовиту манеру виконання і гри на піаніно. Трохи пізніше стала з’являтися м’якша форма «білого» рок-н-ролу, пов’язана перш за все з іменами Бадді Холлі і Everly Brothers.

 

Рок-музика 60-х років

 

Перша половина 1960-х

 

Зерно, посіяне в 50-х роках у Сполученому Королівстві американської популярною музикою, зокрема, рок-н-ролом, почало активно проростати. Американський рок-н-рол 1950-х років дав великий поштовх безпосередньо до розвитку рок-музики, ставши натхненням для груп, що виникли на початку 1960-х, таких як The Beatles, The Rolling Stones, The Animals, The Troggs. З популярного у Великобританії музичного стилю скіффл стало виділятися новий напрямок — британський біт, що став відповіддю на американський ритм-енд-блюз.

 

Терміном «Британське вторгнення» прийнято називати проникнення популярної британської музичної культури на територію США. Початком цього явища прийнято вважати «висадку» групи The Beatles на американський берег в лютому 1964 року. До цього моменту їх музика була вже вкрай популярна — на початку 1964 року п’ять синглів цієї групи займали п’ять перших позицій американського чарту.

 

Слідом за бітломанії, що охопила Америку і світ, послідувало захоплення та іншими англійськими групами: головними конкурентами The Beatles The Rolling Stones, The Kinks, The Animals, The Yardbirds. На хвилі популярності цих груп музичне життя у Великобританії почало бурхливо активізуватися, щодня відкривалися нові музичні клуби і з’являлися нові групи. Найпопулярнішими були групи біг-біту Manfred Mann, Searchers, Hollies, Herman’s Hermits і мод-рок групи The Who, The Kinks і The Troggs, що мали спільного менеджера, і The Small Faces.

 


Пізніше, ближче до кінця 1960-х з’явилися інші відомі групи, чия музика базувалася на блюзі: Free, утворена не без допомоги Корнера, Fleetwood Mac, основу якої складали музиканти, що працювали з Мейоллом, Cream, що заклали основу «важкого» блюз-року і вирвалися в авангард всього музичного руху.

 

Друга половина 1960-х: в року — «золоте століття музики»

 

Золотою ерою рок-музики стала друга половина 1960-х — період «людського потепління», що ознаменувався створенням безлічі музичних колективів, рухом хіппі в Америці та молодіжної революцією в Європі. Борис Гребенщиков, у своїй радіопередачі «Аеростат» назвав цей час «Золотим століттям музики». Це був час відкидання соціальних цінностей і кліше, яскравим прикладом чого є більш експериментальні, почасти психоделічні і нестандартні музичні композиції, суттєві зміни в зовнішньому вигляді і поведінці рок-музикантів. Наприклад, учасники групи The Beatles, спочатку носили акуратні зачіски і костюми, відпустили довге волосся, вуса та бороди, і стали носити карнавальні костюми та одягу в стилі хіпі. Музика рок-груп вийшла за колишні рамки і стала вільно розвиватися в різних напрямках.

 

Психоделічний рок

 

Сильний вплив на зміни в музиці надали психоделіки, особливо ЛСД та мескалін, а так само марихуана, активно споживані багатьма рок-музикантами. У середині 60-х років в Каліфорнії, США, на хвилі поширення психоделіків виник новий напрям рок-музики — психоделічний рок. Ця музика взяла за свою основу блюз-рок, північноамериканський фолк-рок і привнесла в нього яскраву експресію, характерне впізнаване звучання, подовжені соло провідних інструментів і багато іншого. Незабаром психоделія стала не тільки вираженням наркотичних вражень, а й почала домагатися схожих ефектів музичними засобами. Живіший за всіх відреагувала на появу психоделічного року культура хіппі, яка зробила психоделію невід’ємною частиною себе. До кінця 1960-х в Америці з’явилися свої рок-легенди, такі як The Doors, Джимі Хендрікс, Grateful Dead, Jefferson Airplane, музика яких місцями заворожуюче гіпнотічна. Апогеєм американської психоделії кінця 1960-х і рок-музики взагалі став легендарний фестиваль у Вудстоку (що почався 15 серпня 1969) — «Три дні миру і музики».

 Cream (Джинджер Бейкер, Ерік Клептон, Джек Брюс)

 

Паралельно з американської психоделії розвивався і її англійський варіант. До 1965 року психоделічний рок проник і до Європи, перш за все до Великобританії. Тут вживання галюциногенів носило скоріше експериментальний характер і не мало такої протестної забарвлення, ніж у США. В авангарді психоделічного руху в Англії встала група The Beatles. Починаючи з альбому Rubber Soul пісні Бітлз починають приймати все більший психоделічний відтінок і в підсумку кардинально змінюються від початкового біг-біту з романтичними текстами у бік оркестрово-цирковий психоделії зі складними, і місцями фантасмагоричними текстами. Схожі зміни відбулися і в інших групах (The Rolling Stones, Hollies, The Yardbirds та ін.) Атмосфера цього часу добре відображена в музичному фільмі «Рок-н-рольний цирк Роллінг Стоунз» (1968).

 

Інші відомі британські групи, що виникли або звернулися до психоделії пізніше: Cream, The Who, Pink Floyd, Traffic, The Nice, Tomorrow.

 

Кінець 1960-х, 1970-ті

 

Хард-рок

 

До кінця 1960-х років на основі британського біта і психоделії остаточно формує новий напрямок рок-музики — хард-рок. Основоположниками стилю прийнято вважати три британські групи: Black Sabbath, Deep Purple і Led Zeppelin, однак окремі риси хард-року простежуються у творчості раніше утворилися команд, таких як The Who, The Kinks, The Yardbirds, The Rolling Stones. Максимально наблизилися за звучанням до хард-року групи Iron Butterfly, Blue Cheer і, особливо, Cream — цю британську групу часто називають першою групою хард-року. Найбільш відомими групами хард-року являтся: AC / DC, Black Sabbath, Deep Purple, Grand Funk Railroad, Led Zeppelin, Nazareth і Uriah Heep.

 

Основним інструментом хард-року залишається, як і колись, електрогітара, але часто лідирують або поєднуються з гітарами та клавішні. Від психоделії хард-рок перейняв довгі сольні партії електрогітари, що отримала велику свободу у мелодиці та гармонії. Характерною рисою стилю є збільшилася значення ритм-секції. Злагоджена робота ударника і бас-гітариста стала грати набагато більшу роль. Разом з цим стали широко використовуватися рифи — короткі повторювані музичні партії гітари — які стали відмінною рисою хард-року і, пізніше, хеві-метала. Зазвичай рифи граються протягом всієї композиції, перериваючись тільки для виконання соло, і підтримують ритм-секцію, нерідко потрапляючи в унісон з лінією бас-гітари. Все це, разом із збільшеною гучністю і драйвом, призвело до відчуття «важкості» звучання музики.

 


У 1970-х роках, з поява глем-року, став відомим один з найбільш впливових рок-музикантів — Девід Боуї. Боуї вдається протягом майже 40 років підлаштовуватися під нові напрями в музиці, сміливо експериментуючи з різними стилями, але при цьому зберігати елементи свого власного впізнаваного стилю.

 

Інші відомі групи і виконавці глем-року: T. Rex, Гері Гліттер, Елтон Джон, Род Стюарт, Еліс Купер, Queen, Slade, Sweet і Kiss.

 

Друга половина 1970-х

 

Панк-рок

 

В кінці 1970-х набуває популярності стиль панк-рок, який прийшов на зміну прогресивного року, що зародився в Англії. Музика панк-груп була часто недбала і примітивна з музичної точки зору, що сповна компенсувалося уїдливими і критичними текстами і необузданим анархічною енергією. Найвідоміші групи: Sex Pistols, The Clash, Ramones, Dead Kennedys та інші. У США прототип панку грали ще в кінці 1960-х Iggy and the Stooges — рання група Іггі Попа. Панк-музика з’являється як альтернатива комерційної поп-музиці і протистояння громадським порядками і засадам. Панку притаманне бунтарське початок, по суті, панк був завжди, адже в усі часи існували протестанти, які були не згодні із загальною думкою. Ну, а якщо говорити про музику, то візитною карткою, обличчям панк-року стала група «Sex Pistols», яка прославилася як сама скандальна і провокаційна група Лондона і взагалі всього Туманного Альбіону.

 

На основі панку виник рух постпанк, яскравими представниками якого є Joy Division, ранні The Cure.

 

Кінець 1970-х — 1980-і

 

На початку 1980-х років світ захлеснула «нова хвиля», по всьому світу стали утворюватися групи, на всю експериментують зі стилями, які не зупинялися не на одному з них і змішували панк-рок і хеві-метал, готичний рок з біг-бітом . У цей час набули популярність такі групи, як U2, A-ha, The Cure, INXS, Red Hot Chili Peppers, Pixies. Більш важка музика з механічним ритмом, яка виникає, почасти, в новій хвилі, в момент з’єднання музичних прийомів року та індастріалу — індастріал-рок (точніше — Aggro-Industrial), представлений Nine Inch Nails, KMFDM, Front 242, Ministry.

 

Актуальність придбав і готичний рок, яскравими представниками якого є групи Sisters of Mersy, The Cure, Bauhaus.

 

Паралельно популяризується електронна музика і синті-поп, на початку мали якесь відношення до нової хвилі і рок-музиці: Kraftwerk, Human League, Depeche Mode, Eurythmics, Жан-Мішель Жарр.

 

У цей же час стає популярним метал у різних проявом. Утворюються такі групи, як Metallica, Megadeth, Bon Jovi, Guns ‘N Roses, група колишнього вокаліста «Black Sabbath» Ozzy Osbourne’а, і безліч інших.

 

У 1980-х роках в СРСР, у період перебудови, піку свого розвитку досягає російськомовна рок-музика — російська рок (Кіно, Акваріум), також активно використовує елементи «нової хвилі».

 

1990-і

 

Одним з основних явищ у рок-музиці 1990-х є гранж, представниками якого є групи Nirvana, Alice In Chains, Soundgarden. З елементами готичної музики експериментують у 1990-х Crematory, Lacrimosa. Деякі групи стали змішувати важку рок-музику з хіп-хопом (Limp Bizkit, POD, Clawfinger).

 

1990-ті стали в рок-музиці, з одного боку — періодом експериментів зі стилями, але з іншого — самоповтором і остаточної комерціалізацією. Так виникли популярні і комерційно успішні стилі, активно використовували елементи британської рок-музики 1960-х (Бріт-поп, на чолі з Oasis і Blur), панк-року 1970-х (Garbage, Green Day), вже давно існуючої електронної музики ( Prodigy, Chemical Brothers). Виникли нові напрямки на основі металу, в тому числі т. зв. альтернативний метал і ню-метал (англ. Nu Metal), з такими групами, як Korn, System Of A Down, Queens of the Stone Age, Linkin Park, Slipknot.

 

Одним з успішних напрямків є построк, з такими групами як Sigur Ros, Mogwai, Godspeed You, Black Emperor!, Explosions In The Sky.

 

2000-і

 

У 2000-х роках мають великий успіх групи, все більше тяжіють до традиційної рок-музиці, і все менше новаторські, серед яких Arctic Monkeys, Kaiser Chiefs, Velvet Revolver, The White Stripes, Franz Ferdinand, The Strokes, The Vines, Black Rebel Motorcycle Club, Sapgir Band


Як видно, рок музика маэ багато типів жанрів і взагалі відмінностей від інших видів музики.


                                                                                              Учень 10 класу

                                                                                              Чухрій Андрій


Категорія: Вустами дитини | Додав: admin
Переглядів: 423 | Завантажень: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Хмаринка світлин
Категорії розділу
Наше опитування
Ви виймаєте флешку через безпечний режим?
Всього відповідей: 45
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 0
Гостей: 0
Користувачів: 0
Моя IP
Для перегляду сайту рекомендується використовувати браузери Mozilla Firefox, Opera або Google Chrome

54.198.33.96