Головна » Файли » Наконечна Алла Анатоліївна » Організаторська діяльність

«Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять»
13.02.2018, 13:48

«Афганістан – мій біль, моя пекуча пам'ять»

http://school91.edu.kh.ua/files2/photogallery/1843/DSCN4436.JPG?size=100&height=300&width=395

Ведучий.

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає.

У жодному календарі дата 15 лютого нічим не позначена, але цей день особливий.

  • .

Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, дізнаємось про героїв цієї страшної війни, полинемо в спогади і хочемо, щоб ці спогади пройшли крізь ваші серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав, не до кохав.

Ти – вічний біль, Афганістан, ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран в борні жорстокій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей...

Ведучий.

Афганська війна тривала 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.

Ведуча. Що ж то за країна, що завдала нам стільки болю, горя, смутку?

Учень 1: Афганістан - це держава, що знаходиться в південно-східній Азії, де проживає 17 млн. чоловік, з яких 8млн. афганці, а решта таджики, туркмени, узбеки, хазарейці.

До середини 70-х це була одна з найвідсталіших країн світу. Афганістан - це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, з висотою гір 7-8тис. метрів. 86 тис. населення проживають в аулах, у злиднях. З млн. чоловік ведуть кочівний спосіб життя. У квітні 1978 року афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, оголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм.

Учень 2: Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жортока, кривава війна в Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі та тривоги. Посивіли батьки. Тривожними були ці роки і для тих батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

Ведучий .

За довгих 10 років цієї війни на цвинтарях з’явилося багато свіжих могил з фотографіями юних облич. Останки загиблих воїнів привозили в оцинкованих трунах. І не було у батьків упевненості в тому, ховають вони свого сина чи когось іншого… І ще довго ятритимуть душу запитання без відповіді. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі. Не забудеться це горе, не відболить іще кілька поколінь.

Ведуча.

Летіли в Україну „чорні тюльпани” .Так називали літак, який щодоби вивозив труни загиблих до Союзу…..Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було життя.

Ведучий.

Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і … завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом ставали піснями.

Ведуча. Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски, які будуть вічно нагадувати про тих, хто не повернувся до батьківської хати . Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Прошу встати і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Учень 3:

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Ведучий.

15 лютого - особливий день для афганців. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану. Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, хто загинув і хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони пам’ятатимуть Афган. І Афганська війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.

Ведуча. А закінчити нашу зустріч я хочу словами поета Василя Слапчука, людини мужньої долі, воїна афганця.

Як довго ця війна тривала

Ні, не забути нам її.

І постріл в спину,

І в горах спекотних боїв.

І на граніті сірім дати

Над трунами слова промов…

Ми довго будем пам’ятати

І вам забути не дамо!

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Організаторська діяльність | Додав: muza
Переглядів: 59 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Хмаринка світлин
Категорії розділу
Ми на карті Google
Наше опитування
Ви виймаєте флешку через безпечний режим?
Всього відповідей: 70
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Моя IP
Для перегляду сайту рекомендується використовувати браузери Mozilla Firefox, Opera або Google Chrome

54.198.54.179