«Час і досі не загоїв рану…» - Організаторська діяльність - Наконечна Алла Анатоліївна - Каталог файлів - Гусятинська ЗОШ

Головна » Файли » Наконечна Алла Анатоліївна » Організаторська діяльність

«Час і досі не загоїв рану…»
25.03.2016, 14:02

Лінійка пам’яті,

присвячена виводу військ з Афганістану

«Час і досі не загоїв рану…»

Мета. Ознайомити учнiв з трагiчною сторiнкою нашої історiї, виховувати повагу, до учасників вiйськових подій в Афганістанi, вiддати данину пам’ятi полеглим воїнам-афганцям.

 В 1. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарештi в далекому 1989 р. закiнчилась для народів колишнього СРСР десятирiчна кривавиця трагiчної вiйни в Афганiстанi. Посивiли до строку юнi нареченi i молоді дружини, чекання вибiлило скронi батькiв i коси матерiв. І, здається, навiки крейдяний пил і пiсок осiли в молодих чубах воїнів -iнтернацiоналістiв.

В 2. 15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Саме цього дня  1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом десяти років брали участь у війні на території цієї країни.

Уч. Очi туманить ядуча сльоза,

Руки скувала утома,

Палить їй душу афганська гроза —

Син не вернувся додому.

В неї вiн був ясночолий, як свiт,

Сонячно так усмiхався,

Ще й двадцяти не було йому лiт,

Юним навiк і зостався.

В 1. Час i досi не загоїв рану. Цими словами ми починаємо лінійку пам’ятi, присвячену виводу вiйськ з Афганiстану, яка називається

Разом.  Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану.

В 2. Школо, увага! Рівняння на прапор.

Лінійка пам’яті, присвячена  виводу військ з Афганістану оголошується відкритою!

(звучить Гімн України)

В 1. Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя __ українців і залишила по собі невиліковні рани у 150 тисячах українських родин. Хмельниччина не дочекалась 109 молодих синів, 2 – пропали безвісти, 5 – померли від ран, 140 – повернулися інвалідами.

 

В 2. Що спонукає нас до згадки про цю криваву і нікому непотрібну війну? А спонукає пам’ять… Пам’ять про тисячі життів українців, що згасли в далекій гірській країні. Разом із ними пішло в небуття чиєсь кохання. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. Тисячі дівчат так і не стали нареченими. 

У круговерті сьогоднішніх нелегких буднів не забуваймо про найсвятіше: пам’ять потрібна не мертвим – пам’ять потрібна живим. Потрібна для того, щоб на вірності обов’язку виховувати молоде покоління,

 

 

Уч. Ти – вічний біль, війна! 

Ти – наш неспокій,

 І не злічить глибоких ран 

В борні жорстокій.

 І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей… 

Вже багато літ, як повернулися додому, 

Та до цих пір чує душа війни оскому. 

Тривожна юність хлине в ваші сни, 

Прорвуться з болю невигойні рани, 

І пам’ять заболить: ви ветерани 

Неоголошеної війни… 

 

 

 

Уч.  Відомо вам, навіщо втрати, кров… 

Так, ви пройшли не марно крізь спекоту. 

Відкиньмо словоблудство про любов 

І про свою святенницьку турботу.

 Бо ви пізнали вогнедишний плин, 

На вражі дула в гори йшли свідомо, 

Один за всіх – всі, як один!.. 

Не всі вернулися додому… 

 

В 1. Сьогоднi ми у скорботній хвилині мовчання схиляємо голови перед пам’яттю загиблих воїнів-iнтернацiоналiстів, перед подвигом живих.

(Хвилина мовчання )

В 2. Важко сказати, хто і як буде сприймати цю книгу: розуміти чи  засуджувати  афганські події, не визнавати героїв цієї війни, але для кожної розумної людини мужність і героїзм воїнів-інтернаціоналістів – речі безспірні. До того ж, ще живі матері, які  оплакують своїх полеглих синів, дружини і діти воїнів-афганців. Нарешті, для тих, хто не хоче визнавати цю війну і намагається витіснити її з історії нашої держави, варто побувати на кладовищах, де щороку стає все більше могил афганців, які передчасно померли через поранення і хвороби.

В 1. Сьогодні не нам судити щодо правомірності дії керівництва тодішнього СРСР і вводу радянських військ в Афганістан. Потрібно з розумінням відноситися до цього і не забувати, в які часи, і при яких обставинах воювали наші солдати та офіцери. Вони приймали присягу  і виконували накази. Нехай неправильність рішень залишиться на совісті колишніх керівників держави, а ми назавжди повинні пам’ятати про великий подвиг  воїнів-афганців.

В 2. Багато горя принесла війна в родини простих українців. Проте й досі за ті  рішення доводиться розраховуватися життями і долями солдат та офіцерів, які там воювали.

В 1. По різному склалася доля юнаків, які повернулися живими з Афганістану. Важкою була адаптація до мирного життя, напевно, не легшою, ніж випробування боями.

В 2. Ще й досі сняться їм гори, походи, стрілянина бою.. і друзі, яких втратили, або зранені і душевно спустошені повернулися додому.

В 1. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

В 2. Школо, увага!  

Лінійка пам’яті, присвячена річниці виводу військ з Афганістану оголошується закритою!

(звучить Гімн України)

В 1. Сьогодні афганці, як були, так і залишилися спадкоємцями  бойової слави і є носіями непідкупного, справжнього патріотизму.

 

Категорія: Організаторська діяльність | Додав: Alla_Anatolivna
Переглядів: 71 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Хмаринка світлин
Категорії розділу
Ми на карті Google
Наше опитування
Коли Ви народились?
Всього відповідей: 127
Прогноз погоди
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Моя IP
Для перегляду сайту рекомендується використовувати браузери Mozilla Firefox, Opera або Google Chrome

54.197.142.219